Бетіол супозиторії №10 (Лікхім М)

Склад: діюча речовина: bisacodyl; 1 супозиторій ректальний міститьбісакодилу 10 мг; допоміжні речовини: твердий жир, віск мікрокристалічний. Лікарська форма.Супозиторії ректальні. Основні фізико-хімічні властивості:гладенькі супозиторії від білого до кремового кольору. На поздовжньому розрізі відсутні вкраплення, допускається наявність лійкоподібного заглиблення і повітряного стрижня. Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовують у разі запору. Контактні проносні засоби. Бісакодил. Код АТХ А06А В02. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бісакодил - проносний засіб, що стимулює перистальтику товстої кишки завдяки подразнюючій дії на слизову оболонку або прямої стимуляції нервових закінчень у підслизовому та слизовому нервових сплетіннях. Фармакокінетика. Бісакодил погано абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, крім того, сам впливає на абсорбцію електролітів. У результаті цього підвищений осмотичний тиск у просвіті кишечнику утримує більшу кількість води, внаслідок чого пом’якшуються випорожнення і полегшується їх проходження у товстій кишці. Крім того, збільшується об’єм випорожнень, що стимулює перистальтику та полегшує дефекацію. Бактеріальні ферменти товстої кишки метаболізують бісакодил до активної сполуки - дифенолу, який підлягає кон’югації під час першого проходження через печінку з глюкуроновою або сірчаною кислотою та повертається до кишечнику через ентерогепатичну циркуляцію. Цей процес пролонгує дію препарату. Абсорбція бісакодилу після інтраректального застосування мінімальна. Абсорбований бісакодил підлягає деацетилуванню в печінці з утворенням похідного фенолу, що згодом виводиться із сечею. Частина, що залишилась у товстій кишці, виводиться з калом. Клінічні характеристики. Показання. Короткочасне симптоматичне лікування запорів, у тому числі звичних запорів і хронічних запорів у лежачих пацієнтів і пацієнтів літнього віку; перед діагностичними процедурами, хірургічними та акушерськими втручаннями, а також у перед- та післяопераційний період. Протипоказання. Підвищена чутливість до бісакодилу та до інших компонентів лікарського засобу. Кишкова непрохідність. Гострі захворювання органів черевної порожнини, включаючи апендицит та гострі запальні захворювання кишечнику. Тяжкий біль у животі, асоційований з нудотою та блюванням, який може свідчити про вищезазначені тяжкі стани. Тяжка дегідратація. Анальні тріщини або виразковий проктит з пошкодженням слизової оболонки. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Бісакодил посилює дію серцевих глікозидів через зниження рівня калію у сироватці крові. Він також підсилює калійуретичну дію діуретиків і глюкокортикоїдів. Одночасне застосування бісакодилу з іншими проносними засобами може посилити побічні реакції шлунково-кишкового тракту. Особливості застосування. Тривалість лікування Як і інші проносні засоби, бісакодил не слід застосовувати постійно протягом більше 5 днів без з’ясування причини запору. Тривале та надмірне застосування лікарського засобу може спричинити порушення балансу електролітів та рідини, а також гіпокаліємію. Втрата рідини у кишечнику Втрата рідини у кишечнику може спричинити дегідратацію, симптомами якої можуть бути спрага та олігурія. Пацієнтам, які страждають від втрати рідини у кишечнику, що може спричинити небезпечну дегідратацію (наприклад, при нирковій недостатності, хворим літнього віку), застосування бісакодилу слід припинити та розпочати знову лише під медичним наглядом (див. розділ «Побічні реакції»). Тривале застосування може призвести до формування звикання, коли акт дефекації буде можливим лише після застосування проносного засобу. Порушення травлення Були окремі повідомлення про виникнення болю в животі та кров’янисту діарею після застосування бісакодилу. Окремі випадки були пов’язані з ішемією слизової оболонки товстої кишки. У деяких хворих може з’являтися кров у випорожненнях, що загалом носить легкий характер та не потребує лікування (див. розділ «Побічні реакції»). Супозиторії не рекомендовано застосовувати пацієнтам з анальними тріщинами, проктитом та виразковим гемороєм, оскільки це може призвести до болісних відчуттів та місцевого подразнення. Не застосовувати пацієнтам з обструктивними захворюваннями кишечнику або гострими станами, такими як апендицит, а також пацієнтам із запальними захворюваннями кишечнику. Запаморочення, синкопе У пацієнтів, які застосовували бісакодил, може виникати запаморочення та/або синкопе. З наявної інформації про ці випадки можна припустити, що ці явища пов’язані з дефекаційним синкопе (або синкопе, пов’язаним з напруженням під час дефекації) чи вазовагальною відповіддю на абдомінальний біль, що може бути пов’язаний із запором, який спонукав приймати проносний засіб. Хворі літнього віку Часте застосування бісакодилу у пацієнтів літнього віку може посилювати астенію, спричиняти ортостатичну гіпотензію та розлади координації рухів, пов’язані з втратою рідини та електролітів. Місцеві реакції При застосуванні супозиторіїв можуть виникати болісні відчуття та місцеве подразнення, особливо при наявності анальних тріщин та виразкового проктиту. Препарат не сприяє зниженню маси тіла. Твердий жир може знижувати ефективність виробів із латексу (презервативів).