Діоксизоль розчин по 50г у флак. (Дарница)

Склад діючі речовини: dioxydine, lidocaine hydrochloride; 1 г розчину містить: діоксидину 12 мг, лідокаїну гідрохлориду 60 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь, полоксамер, вода очищена. Лікарська форма Розчин. Основні фізико-хімічні властивості: прозора в’язка рідина світло-жовтого кольору зі слабким специфічним запахом. Фармакотерапевтична група Антибактеріальні засоби. Код АТХ J01X X. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Діоксизоль®-Дарниця – комбінований лікарський засіб для місцевого застосування, діючими речовинами якого є діоксидин і лідокаїн. Розчин володіє сильним місцевоанестезуючим та помірним гіперосмолярним ефектом, купірує ранове та перифокальне запалення, стимулює процеси репарації та активність фагоцитів у рані. Діоксидин чинить виражену антибактеріальну дію щодо грамнегативної і грампозитивної, аеробної та анаеробної, спороутворюючої і аспорогенної мікрофлори (синьогнійної палички, стафілококів, стрептококів, клостридій, бактероїдів, пептококів та ін.) у вигляді монокультур і мікробних асоціацій, включаючи госпітальні штами бактерій з полірезистентністю до інших антибактеріальних лікарських засобів. В основі його антибактеріальної дії лежить здатність ушкоджувати ДНК бактерій. У результаті такого впливу вповільнюється синтез бактеріальних нуклеаз, порушується ультраструктура бактеріальної клітини, відбувається потовщення клітинної оболонки та порушення структури мембран. Цитостатична дія лікарського засобу обумовлена впливом на ділянки геному, відповідального за синтез екзоферментів, що обумовлюють вірулентність, із чим пов’язана здатність лікарського засобу перешкоджати розвитку резистентності у мікроорганізмів. Лідокаїн чинить місцевоанестезуючу дію, обумовлену блокадою потенціалзалежних Na+-каналів, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів і проведенню імпульсів по нервових волокнах. При місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевоподразнювальної дії. Ефект розвивається через 1–5 хвилин після нанесення на шкіру. Фармакокінетика. Діоксидин при місцевому застосуванні практично не всмоктується та не чинить місцевоподразнювальної дії. В організмі не метаболізується, не кумулює. Виводиться нирками. Швидкість всмоктування лідокаїну і кількість активної речовини, яка потрапляє в кровообіг, залежать від дози, типу, розміру і стану поверхні, на яку наноситься (шкіра або слизова оболонка), а також тривалості експозиції. Лідокаїн добре всмоктується при нанесенні на слизову оболонку і уражену шкіру та погано – при нанесенні на здорову шкіру. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – до 1 години. З білками плазми крові зв’язується 40–80 % лідокаїну. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, у грудне молоко. Метаболізується в печінці. Період напіввиведення лідокаїну становить 1,6 години. Виділяється нирками та з жовчю: 90–95 % – у вигляді метаболітів, до 10 % – у незміненому вигляді. Показання Інфіковані рани м’яких тканин різної локалізації і генезу (ампутаційні кукси кінцівок, рани після хірургічної обробки гнійних вогнищ, пролежні, трофічні виразки, гнійні післяопераційні рани та свищі, парапроктит, абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки та ін.); опіки II–IV ступенів; гострий та хронічний остеомієліт; підготовка ран до аутодермопластики; профілактика гнійно-запальних процесів у хірургії та комбустіології при виконанні різних пластичних операцій. Протипоказання Підвищена чутливість до діючих речовин або до інших компонентів лікарського засобу; артеріальна гіпотензія, брадикардія, атріовентрикулярна блокада II–III ступенів, кардіогенний шок, гіповолемія; недостатність кори надниркових залоз (у тому числі в анамнезі); вагітність та годування груддю; дитячий вік.