Таффа екстра таб. в/о 600мг №10

Склад
діюча речовина: ібупрофен;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ібупрофен - 600 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол.

Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен.

Код АТХ М01А Е01.

Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) з коротким періодом напіввиведення та знеболювальними, протизапальними та жарознижувальними властивостями, необхідними для ефективного лікування ревматичних хвороб.

Різні дозування дозволяють підібрати індивідуальну терапію.

Експериментально доведено, що простагландини відповідають за виникнення болю і запалення. Ібупрофен має виражену пригнічувальну дію на синтез простагландинів, що пояснює його знеболювальний та протизапальний, а також жарознижувальний ефект. Ці властивості забезпечують полегшення симптомів запалення, болю та гарячки.

На тому ж самому механізмі базуються пригнічення агрегації тромбоцитів і ульцерогенна дія, утримування Na+ та води, а також бронхоспастичні реакції як можливі небажані ефекти.

Хоча ібупрофен може впливати на агрегацію тромбоцитів і час кровотечі, клінічно значущих змін протромбінового часу або часу згортання крові не відбувається. Ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані вказують на те, що ібупрофен при одночасному застосуванні може конкурентно гальмувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. У деяких фармакодинамічних дослідженнях спостерігався менший вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів, якщо один раз дати 400 мг ібупрофену за 8 годин до або через 30 хвилин після приймання швидкорозчинної ацетилсаліцилової кислоти (81 мг). Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати, що тривале лікування ібупрофеном може зменшити кардіопротективний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Клінічно значущий ефект від епізодичного застосування ібупрофену малоймовірний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Ібупрофен швидко всмоктується, переважно в тонкому кишечнику. Після перорального прийому 200-600 мг ібупрофену максимальна концентрація у плазмі крові 15-55 мкг/мл (Cmax) досягається в середньому через 1-2 години (tmax). Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 45 хвилин після перорального застосування натще. Цей час може варіюватися для різних лікарських форм.

Якщо ібупрофен приймати після вживання їжі, всмоктування відбувається значно повільніше, максимальна концентрація у плазмі нижча, а пікові рівні спостерігаються через 1-2 години. Після перорального прийому разової дози ібупрофену 400 мг пік концентрації 8-13 мкг/мл у синовіальній рідині досягається через 6 годин.

Розподіл

Ібупрофен на 99 % зв'язується з білками плазми крові. Зв'язування є оборотною реакцією.

Метаболізм

Понад 50-60 % пероральної дози ібупрофену метаболізується у печінці до двох неактивних метаболітів. Метаболізм ібупрофену подібний у дітей та дорослих.

Виведення

Період напіввиведення з плазми крові становить 1,5-2 години. Короткий період напіввиведення означає, що навіть після багаторазового приймання ібупрофену накопичення не відбувається. Ібупрофен та його метаболіти після перорального приймання практично повністю виводяться з організму через 24 години. Він виводиться нирками передусім у вигляді неактивних метаболітів.

Доклінічні дані

Мутагенний і онкогенний потенціал

Дослідження мутагенності in vitro та in vivo (бактерії, лімфоцити людини) не дали доказів мутагенної дії ібупрофену. У дослідженнях онкогенного потенціалу ібупрофену на щурах і мишах доказів канцерогенної дії ібупрофену не виявлено.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.

Показання
Запальні ревматичні форми: ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит або хвороба Стілла, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит та інші неревматоїдні (серонегативні) артропатії.

Дегенеративні ревматичні форми: артроз, гонартроз, коксартроз, поліартроз, спондильоз.

Позасуглобові ревматичні форми: міалгія, періартрит, плечолопатковий больовий синдром, бурсит, тендиніт, тендовагініт, біль у спині, невралгія, спричинена пошкодженням міжхребцевих дисків.

Травми м’яких тканин, такі як розрив сухожилля і розтягнення зв'язок, післяопераційний біль (див. «Протипоказання»), зубний біль і біль після стоматологічного втручання.

Полегшення болі при дисменореї.

Як допоміжний засіб при лікуванні інфекцій з вираженим запальним компонентом або з високою температурою.

Для симптоматичного полегшення головного болю, у тому числі мігрені.