Аргосульфан крем 2% 40г

Склад:

діюча речовина: silver sulfathiazole;

1 г препарату містить сульфатіазолу срібла 20 мг;

допоміжні речовини: парафін рідкий, спирт цетостеариловий, парафін білий м’який, натрію лаурилсульфат, гліцерин, пропілпарагідроксибензоат (Е 216), метилпарагідроксибензоат (Е 218), калію дигідрофосфат, натрію гідрофосфату додекагідрат, вода для ін’єкцій.



Лікарська форма.

Крем.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або білого з відтінком від рожевого до світло-сірого кольору гомогенна емульсійна маса.



Фармакотерапевтична група.

Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Сульфонаміди. Код АТХ D06В А02.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм протимікробної дії сульфатіазолу включає пригнічення росту і розмноження мікроорганізмів, він пов'язаний із конкурентним антагонізмом із параамінобензойною кислотою і пригніченням дигідроптероатсинтетази, що призводить до розладу процесу синтезу дигідрофолієвої кислоти і, в кінцевому підсумку, її активного метаболіту - тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу пуринів і піримідинів мікробної клітини.

Сульфатіазол срібла має широкий спектр антибактеріальної дії проти змішаної флори (грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми), включаючиPseudomonas aeruginosa.

Інактивує і значно знижує інфікуючу здатність вірусів герпесу за межами клітини та  вірусу герпес-зостер.

Препарат ефективно захищає рану від інфікування, формує захисний шар на поверхні рани, підтримує адекватну вологість і сприяє загоюванню рани.

Фармакокінетика.

Сульфатіазол срібла має найнижчу ступінь розчинності серед інших солей срібла групи сульфаніламідів, а також високу стабільність. Низька ступінь розчинності та висока стабільність сульфатіазолу срібла дає змогу залишатися на поверхні ураженої частини шкіри та зменшувати абсорбцію в кров. Абсорбований сульфатіазол ацетилюється у печінці, після чого виводиться із сечею у вигляді неактивних метаболітів і частково - у незміненому вигляді. Абсорбція сульфатіазолу збільшується після застосування препарату на значні ділянки ураженої шкіри.



Клінічні характеристики.

Показання.

Аргосульфан® застосовують місцево для лікування інфекцій у таких  випадках як:

- шкірні  опіки всіх ступенів (в тому числі променеві);

- пролежні;

- трофічні  виразки гомілки.



Протипоказання.

Підвищена чутливість до сульфатіазолу, до інших сульфаніламідів або до допоміжних речовин.

Аргосульфан® не слід застосовувати:

- жінкам, які годують груддю;

- недоношеним новонародженим  та немовлятам віком до двох місяців через ризик підшкірної жовтяниці (kernicterus);

- хворим із вродженим дефіцитом  глюкозо-6-фосфатдегідрогенази через ризик гемолітичної  анемії.



Особливі заходи безпеки.

Можлива перехресна гіперчутливість до похідних сульфонілсечовини, бензотіазину і р-аміносаліцилової кислоти. У кожному випадку слід ретельно збирати алергологічний анамнез, особливо щодо сульфонамідів. Уникати контакту лікарського засобу з очима та слизовими оболонками. У разівипадкового потрапляння слід промити достатньою кількістю води. Також можливий розвиток небажаних та системних побічних ефектів, характерних для сульфонамідів.

З обережністю застосовувати препарат хворим, які перебувають у шоковому стані після значних опіків, та пацієнтам після опіків, з якими важко контактувати. Можлива кумуляція препарату та виникнення побічних реакцій у пацієнтів із порушенням функції печінки і нирок. На тлі тривалого застосування на великіділянки шкіри слід контролювати рівень сульфатіазолу у сироватці крові, особливо у разі захворювань нирок і печінки, а також рівень лейкоцитів, оскільки можливий розвиток агранулоцитозу або анемії.

Не використовувати інші місцеві ліки.

Слід уникати тривалого використання.

Аргосульфан® містить допоміжні речовини, включаючи цетостеариловий спирт, пропілпарагідроксибензоат та  метилпарагідроксибензоат,  лаурилсульфат натрію. Через вміст цетостеарилового спирту лікарський засіб  може викликати локальну  реакцію шкіри (наприклад контактний дерматит). Через вміст пропілпарагідроксибензоату та метилпарагідроксибензоату лікарський засіб  може викликати алергічні реакції (можливі реакції  пізнього  типу). Лаурилсульфат натрію може викликати місцеві шкірні реакції на ділянках нанесення препарату, такі як подразнення шкіри, відчуття печіння або поколювання, або  погіршення шкірної реакції, спричинене іншими ліками, які наносяться на ту саму ділянку шкіри.

Пацієнти із захворюваннями шкіри, наприклад, атопічний дерматит, більш чутливі до подразливих властивостей лаурильсульфату натрію.