Міоксин Оро пор. по 2500 мг №30

Склад: діюча речовина: moxifloxacin; 1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду 436,8 мг, еквівалентно моксифлоксацину 400 мг; допоміжні речовини:крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), «Opaglass», «Opadry Pink». Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості:таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, двоопуклі, продовгуватої форми (у виді каплет) з рискою з одного боку. Фармакотерапевтична група.Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТС J01M A14. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Механізм дії Моксифлоксацин - 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії.In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій, відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів, а також нетипових бактерій (наприклад,Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp.). Бактерицидна дія базується на взаємодії з топоізомеразами II і III, які є важливими ферментами, що контролюють топологію ДНК і сприяють її реплікації, репарації та транскрипції. Резистентність Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Перехресної резистентності між моксифлоксацином і зазначеними антибіотиками не спостерігалось. Досі не спостерігалося резистентності, опосередкованої плазмідами. Серед хінолонів спостерігалася перехресна резистентність. Проте деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших хінолонів, чутливі до моксифлоксацину. Результати дослідженьin vitro продемонстрували, що резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно внаслідок множинних мутацій. Вплив на кишкову флору у людей Після перорального застосування моксифлоксацину відзначаються нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалася кількістьE.coli,Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococci таKlebsiella spp., а також анаеробівBifidobacterium, Eubacterium таPeptostreptococcus. Їхня кількість повертається у межі норми упродовж двох тижнів. ТоксинClostridium difficile не був виявлений. Дані щодо чутливостіin vitro Моксифлоксацин діє на більшість штамів таких мікроорганізмів: Грампозитивні бактерії Streptococcus pneumoniae (у тому числі штами з множинною резистентністю до антибіотиків, включаючи штами, резистентні до пеніциліну, та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків із таких груп як пеніциліни (при мінімальній пригнічувальній активності> 2 мг/мл), цефалоспорини другого покоління (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол); Streptococcus pyogenes (група А)*,Streptococcus milleri,Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae*,Streptococcus dysgalactiae,Streptococcus anginosus*,Streptococcus constellatus*,Staphylococcus aureus (у тому числі чутливі до метициліну штами)*,Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість)**,Staphylococcus cohnii,Staphylococcus epidermidis (у тому числі чутливі до метициліну штами);Staphylococcus epidermidis(резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість)**,Staphylococcus haemolyticus,Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheria,Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину і гентаміцину). * Грамнегативні бактерії Gardnerella vaginalis,Haemophilus influenzae (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами)*,Haemophilus parainfluenzae*,Moraxella catarrhalis(у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами)*,Bordetella pertussis,Escherichia coli*,Klebsiella pneumoniae*,Klebsiella oxytoca,Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans,Enterobacter cloacae*,Enterobacter intermedius,Enterobacter sakazaki, Pseudomonas aeruginosa(помірна чутливість),Pseudomonas fluorescens (помірна чутливість),Burkholderia cepacia (помірна чутливість),Stenotrophomonas maltophilia (помірна чутливість),Proteus mirabilis* (помірна чутливість),Proteus vulgaris,Morganella morganii,Neisseria gonorrhoае(помірна чутливість),Providencia rettgeri,Providencia stuartii. Анаероби Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis*,Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron*, Bacteroides uniformis, Fusobacteriumspp., Peptostreptococcusspp*,Porphyromonasspp.,Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus,Porphyromonas magnus, Prevotellaspp., Propionibacteriumspp., Clostridium perfringens,*Clostridium ramosum. Атипові Chlamydia pneumoniae*,Chlamydia trachomatis*,Mycoplasma pneumoniae*,Mycoplasma hominis,Mycoplasma genitalum,Legionella pneumophila*,Cоxiella burnettii. * /** Клінічна ефективність підтверджена для штамів у рамках затверджених показань. Токсичний вплив на репродуктивну функцію. Токсичний вплив на репродуктивну функцію у людей не досліджувався. При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що препарат проникає крізь плаценту, зафіксовані випадки зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності. Фармакокінетика. Всмоктування та біодоступність При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність сягає майже 91 %. У діапазоні доз 50-1200 мг при одноразовому прийманні та у дозах по 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після приймання пероральної дози у 400 мг максимальна концентрація в крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмова концентрація у рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становить 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. При прийманні моксифлоксацину разом з їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення максимальної концентрації (на 2 години) і незначне зниження максимальної концентрації (приблизно на 16 %), при цьому тривалість абсорбції не змінюється. Оскільки ці дані не мають клінічного значення, моксифлоксацин можна приймати незалежно від вживання їжі. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (AUCнорм = 6 кг/год/л), є високою при об’ємі розподілу в рівноважному стані, що становить 2 л/кг. У слині можуть досягатися максимальні концентрації вище, ніж у плазмі крові. Як встановлено в експериментахin vitro таex vivo, у діапазоні від 0,02 до 2 мг/л зв’язування з білками крові (головним чином з альбумінами) становить приблизно 45 % та не залежить від концентрації препарату. Зважаючи на це невелике значення, спостерігається висока максимальна концентрація вільної речовини (> 10 х МПК). Моксифлоксацин досягає високих концентрацій у тканинах, наприклад у легенях (епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), пазухах (верхньощелепній та решітчастій пазусі), носових поліпах та в осередках запалення, де загальні концентрації перевищують досягнуті плазмові концентрації. В інтерстиціальній рідині (слині, внутрішньом’язовій, підшкірній) препарат визначається у вільній, не зв’язаній з білками формі, у високій концентрації. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в абдомінальних тканинах і рідинах та статевій системі у жінок. Максимальна концентрація та співвідношення концентрації у місці введення до плазмової концентрації для різних мішеневих тканин дають порівнянні результати для обох шляхів введення препарату після застосування одноразової дози 400 мг моксифлоксацину. Метаболізм Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). Під час дослідженьin vitro та клінічних досліджень Фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І з участю ферментів системи цитохрому Р450. Незалежно від способу введення метаболіти М1 та М2 виявляються у плазмі у концентраціях нижчих, ніж незмінена сполука. Доклінічні дослідження співрозмірно охоплювали обидва метаболіти, таким чином виключаючи потенційний вплив на безпеку та переносимість. Виведення з організму Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24-53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Ниркова недостатність. Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/ 1,73 м2) і у тих, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Порушення функції печінки.У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого, середнього та тяжкого ступеня не відзначалося клінічно значущих відмінностей у плазмових концентраціях моксифлоксацину порівняно зі здоровими добровольцями або пацієнтами з функцією печінки у межах норми відповідно. Пацієнти літнього віку.Вік не впливає на фармакокінетичні параметри моксифлоксацину. Клінічні характеристики. Показання. Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакологічні властивості»), у дорослих пацієнтів. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним. · Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності). · Загострення хронічного бронхіту (діагностоване з високим ступенем вірогідності). · Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом. · Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційованих з тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксин не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але її можна застосовувати в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину доNeisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамівN. gonorrhoeae) (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»). Таблетована форма препарату не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній. Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів. Протипоказання. - Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату. - Вік до 18 років. - Період вагітності або годування груддю. - Пацієнти з захворюваннями сухожиль, пов’язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі. У ході доклінічних досліджень і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з: - вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT; - порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії; - клінічно значущоюбрадикардією; - клінічно значущоюсерцевою недостатністю зі зниженою фракцією викидулівогошлуночка; - симптоматичними аритміями в анамнезі. Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда-П’ю) та пацієнтам з підвищенимрівнемтрансаміназ(у 5 разів вище верхньої межі норми).