Секрепат форте табл. №50 мята (Сперко М)

Склад: діюча речовина: аміноацетат дигідроксіалюмінію; гідроксид алюмінію, сухий гель; карбонат кальцію; трисилікат магнію гідратований; 1 таблетка містить: аміноацетат дигідроксіалюмінію – 400 мг; гідроксид алюмінію, сухий гель – 100 мг; карбонат кальцію – 150 мг; трисилікат магнію гідратований – 50 мг; допоміжні речовини: гліцин, магнію стеарат, есенція (аніс або м’ята), полісорбат 80, сахарин натрію, сахароза. Лікарська форма.Таблетки жувальні зі смаком анісу або м’яти. Основні фізико-хімічні властивості:таблетки майже білого кольору, круглої форми з плоскою основою, зі смаком м’яти або анісу. Фармакотерапевтична група.Антациди. Комбіновані препарати та комплексні сполуки алюмінію, кальцію та магнію. Код АТХ А02А D01. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Секрепат форте – комбінований збалансований антацидний лікарський засіб для усунення печії та болю у шлунку. Зменшення больового синдрому та печії забезпечується ефектами компонентів, які входять до складу препарату. Карбонат кальцію діє вже через кілька хвилин після прийому, нейтралізуючи соляну кислоту. Трисилікат магнію за рахунок флотуючого ефекту сприяє формуванню на поверхні шлункового вмісту антацидної плівки, яка покриває стінку стравоходу при рефлюксах. Солі алюмінію (аміноацетат дигідроксіалюмінію та гідроксид алюмінію) в складі Секрепату форте чинять кислотонейтралізуючу, обволікаючу, адсорбуючу дії, підтримуючи рН близько 4. Завдяки буферним властивостям нейтралізують тільки надлишок соляної кислоти, зберігають фізіологічні умови травлення та не призводять до вторинної гіперсекреції шлункового соку. Цитопротекторна дія солей алюмінію обумовлена здатністю активувати власні захисні фактори, зокрема синтез простагландинів, які стимулюють секрецію слизу та бікарбонатів у слизовій оболонці шлунка, що призводить до накопичення епідермального фактора росту в зоні дефекту і рубцювання виразок. У процесі нейтралізації не утворюється вуглекислота, не виникає метеоризм і, як наслідок, – вторинна гіперсекреція. Фармакокінетика. Препарат діє місцево. Всмоктується тільки незначна кількість сполук алюмінію, трохи більше – сполук магнію, які швидко виводяться з організму із сечею. Внаслідок нейтралізації соляної кислоти гідроксиди алюмінію та магнію перетворюються в хлориди й виводяться з організму з калом. Клінічні характеристики. Показання. Для симптоматичного лікування больового синдрому та печії при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, таких як пептична виразка шлунка, дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, диспепсія, гострий та хронічний гастрит із підвищеною або нормальною секрецією. Подразнення слизової оболонки шлунка, спричинене палінням або порушеннями в дієті (вживання алкоголю, кави, солодощів, мучних виробів тощо). Як профілактичний засіб при довготривалому прийомі нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдів та інших ульцерогенних засобів. Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); нефролітіаз, зумовлений відкладенням каменів, що містять кальцій; хвороба Альцгеймера; гіпофосфатемія; звичний запор, хронічна діарея, тяжкий біль в животі неуточненого ґенезу; гіперкальціємія та/або стани, що призводять до гіперкальціємії; вік пацієнта до 10 років. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід дотримуватися 2-годинного інтервалу між прийомом препарату Секрепат форте і таких лікарських засобів: етамбутол, хлорохін, цикліни, дифлунізал, дифосфонати, фексофенадин, натрію фторид, глюкокортикоїдні препарати (описана взаємодія з преднізолоном та дексаметазоном), індометацин, кайексалат, кетоконазол, ланзопразол, лінкозаміди, фенотіазинові нейролептики, пеніциламін, фосфор (добавки), тироксин. Секрепат форте зменшує всмоктування деяких лікарських засобів (тетрациклінів, фторхінолонів, ізоніазиду, напроксену, хінідину, серцевих глікозидів (дигоксину), блокаторів гістамінових рецепторів, адреноблокаторів, препаратів заліза). Препарат збільшує всмоктування леводопи, ацетилсаліцилової та налідиксової кислоти. Тіазидні діуретики зменшують екскрецію кальцію із сечею та підвищують його рівень у сироватці крові. Через підвищений ризик гіперкальціємії при одночасному застосуванні тіазидних діуретиків необхідно регулярно перевіряти рівень кальцію у сироватці крові. У разі одночасного застосування з фосфатами, сполуками фтору та левотироксинoм та ельтромбопагом знижується всмоктування останніх. Одночасне застосування алюмінію гідроксиду та цитратів може призводити до підвищення рівнів алюмінію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.